Богдан Бенюк
Богдан Бенюк — український актор театру і кіно (Народний артист України (1996), антрепренер, політик, народний депутат України 7-го скликання (другий у виборчому списку політичної партії ВО «Свобода» на виборах до Верховної Ради 2012 року). Разом із Анатолієм Хостікоєвим є співзасновником Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» (1999). 1978 — закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. 1978–1980 — працював у Київському театрі юного глядача. З 1980 — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, протягом ряду років — у числі провідних. 1989–1994 — не припиняючи роботу в театрі, працював старшим викладачем у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Вів розважальні телепрограми — «Шоу самотнього холостяка» (Перший національний) та «Біла ворона» (1+1). Влітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну. Указом президента України 24 серпня 2017 року отримав орден «За заслуги» І ступеня. З лютого 2018 року професор Богдан Бенюк очолює І кафедру акторського мистецтва та режисури драми у Київському національному університеті ім. І. Карпенка-Карого.
Відомий за
- Довженко. Перший погляд (2026)
- Тарас. Повернення (2020)
- Толока (2020)
- Москаль-чарівник (1995)
- Лайко: Циган у космосі (2018)
- Східняк (2020)
- Справжній Санта (2022)
- Грамотний (1987)
- Івасик-Телесик (1989)
- Максим Оса: Золото Песиголовця (2022)
- Кандагар (2010)
- Ати-бати, йшли солдати (1976)
- Мишко та Місячна Дзвінка (2016)
- Тепер я буду любити тебе (2015)
- Дощику, дощику, припусти! (1982)
- Таємний щоденник Симона Петлюри (2018)
- Счастье Никифора Бубнова (1983)
- Миколине багатство (1983)
- Об'єкт ''Джей'' (1995)
- Свято печеної картоплі (1978)